Попри опір та поширення дезінформації Молдова ратифікує Стамбульську конвенцію

Консервативні партії перешкоджали її затвердженню посилаючись на мовбито руйнівний вплив на «традиційні сімейні цінності».

Попри опір та поширення дезінформації Молдова ратифікує Стамбульську конвенцію

Консервативні партії перешкоджали її затвердженню посилаючись на мовбито руйнівний вплив на «традиційні сімейні цінності».

A woman holds the sign "Women are Dying, Ratify the Convention" during a demonstration in front of Moldova's Parliament in the capital Chisinau, ahead of the vote to endorse the Istanbul Convention.
A woman holds the sign "Women are Dying, Ratify the Convention" during a demonstration in front of Moldova's Parliament in the capital Chisinau, ahead of the vote to endorse the Istanbul Convention. © Tatiana Kebak
Tuesday, 14 December, 2021

П’ять років запеклих політичних дебатів і зрештою ратифікація конвенції Ради Європи про боротьбу з насильством щодо жінок продемонстрували, наскільки значним у Молдові є протистояння між правозахисниками та консервативними групами.

Експерти попереджають, що тепер країні загрожує випробовування ресурсами, що необхідні для впровадження заходів, спрямованих на подолання насильства над жінками та роз’яснення істинної суті угоди, більш відомої як Стамбульська конвенція.

Під час голосування 14 жовтня 101-місний парламент Молдови розділився: 54 депутати від урядущої партії «Дія та солідарність» (PAS) проголосували за ратифікацію, опозиційна «Шор» – проти, а Блок комуністів та соціалістів, що категорично засуджують прийняття угоди, покинули у знак протесту зал засідання.

Молдова підписала конвенцію ще на початку 2017 року, але консервативні партії, зокрема Партія соціалістів колишнього проросійського президента Ігоря Додона, перешкоджали її ратифікації через нібито руйнування так званих традиційних сімейних цінностей. Активно виступали проти і представники впливової Православної церкви Молдови, що канонічно підпорядкована Москві, а Бельцько-Фалештська єпархія навіть закликала відлучити від церкви тих депутатів, які підтримали ратифікацію.

Спричинена угодою поляризація у Молдові є віддзеркаленням аналогічної ситуації в інших східноєвропейських країнах, зокрема Угорщині, Болгарії та Чеській Республіці, де консервативні уряди нарекли конвенцію загрозою сімейним цінностям та національним системам. Захисники прав жінок збентежені масштабним збільшенням дезінформації про суть договору і закладені у ньому наміри.

Перед ратифікацією конвенції у Молдові критики стверджували, що ця угода знищує християнські цінності та традиції, легалізує одностатеві шлюби, пропагує аборти та ЛГБТ-просвіту. Вони також звернули увагу на те, що гендер у договорі визначено як «соціально зумовлену» категорію.

«Стаття 3 замовчується, бо в ній сказано, що гендер – це не те, що ми біологічно отримуємо при народженні, а це соціально зумовлена концепція і вибір людини», – сказав депутат-соціаліст Богдан Цирдя, посилаючись на третій пункт у статті 3 Конвенції. «Таке визначення терміну відкриває двері для легалізації щонайменше 56 гендерів спочатку у громадських місцях, а потім у школах».

Він також додав, що в Молдові вже діють «тисячі законів», які захищають жінок від насильства.

Втім правозахисні групи розглядають конвенцію як вирішальний крок для подолання в країні глибоко вкоріненої проблеми знущання над жінками.

«У 95% випадків жертвами насильства в Молдові є жінки. Тому Стамбульська конвенція спрямована саме на боротьбу з цим явищем», – зазначила депутат від партії «Дія та солідарність» (PAS) Дойна Герман, яка роками виступала за ратифікацію, підтримуючи зусилля Ради Європи привернути увагу до намірів угоди.

Стамбульська конвенція, яка набула чинності 1 серпня 2014 року, встановлює юридично обов'язкової сили стандарти для подолання й запобігання насильству щодо жінок, захисту потерпілих та притягнення кривдників до відповідальності. В угоді, що містить 81 статтю, прописані зобов’язання урядів держав, зокрема ті, що стосуються інвестицій в освіту, збору даних про гендерні злочини та надання послуг жертвам.

«Впровадження положень конвенції зобов’яже депутатів узгодити національне законодавство, тоді жертви зможуть отримати більш якісну та оперативну допомогу», – розповіла Нігіна Азізов, координатор програми «ООН-жінки» в Молдові. «Це [також передбачає] покращення підготовки правозахисників, у тому числі працівників, які надають підтримку потерпілим, та створення спеціалізованих служб для допомоги жертвам сексуального насильства. Наразі у Молдові таких інструментів немає».

Згідно з даними дослідження, проведеного ГО «Центр з прав жінок», у 2020 році було офіційно зареєстровано 12 970 випадків домашнього насильства, а це зростання показника на більш ніж 1 100 справ у порівнянні з попереднім роком і майже на 2 000 більше, ніж у 2018 році. Написаний у співавторстві з організацією «ООН-жінки» звіт за 2016 рік містить дані, що 7 з 10 жінок у сільській місцевості та 6 з 10 у містах зазнали за своє життя щонайменше одну з форм насилля від свого партнера.

Активістка, яка опікується захистом прав жінок, Аліна Андронаке зазначила, що надзвичайно важливим є питання забезпечення жертв домашнього насильства безпечнішими умовами проживання.

«Процес занадто бюрократичний і складний, жертви... часто повертаються до своїх кривдників, оскільки не мають, де жити, і не знають, чого очікувати. Вони терплять і приймають насилля», – розказує правозахисниця, пригадуючи історію мами двох маленьких дітей, яка після місяців переїздів з одного тимчасового притулку до іншого під час пандемії зрештою повернулася жити до свого зловмисника.

У 2019 році внаслідок домашнього насильства загинуло сім жінок, а за перші десять місяців 2020 року десять були вбиті своїми кривдниками.

У звіті ГО «Центр з прав жінок» вказано, що попри зростання кількості випадків знущання над жінками чисельність кримінальних справ, порушених проти зловмисників, навпаки знижувалася. У 2020 році прокуратура розслідувала 866 проваджень, а це більш ніж на 100 справ  менше у порівнянні з 2019-м роком. Крім того потерпілі неохоче повідомляють про акти насильства через острах соціальної стигматизації та браку захисту від правоохоронців.

Внаслідок впровадження конвенції перед урядом постає низка викликів, оскільки ратифікація покладає на державу обов’язок забезпечити необхідні ресурси на національному та місцевих рівнях.

Азізов зазначила, що тепер уряду необхідно буде розробити комплексний план виконання угоди та реформувати законодавство.

«На даний момент існує чимало прогалин, що перешкоджають забезпеченню ефективного правосуддя для жінок та дівчат, які стали жертвами насильства», – пояснила вона і додала, що консультації зі спеціалізованими НУО та постраждалими відіграють надзвичайно важливу роль у виявленні та усуненні недоліків.

«Парламенту та уряду доведеться криміналізувати випадки гендерного насильства, внести відповідні зміни у визначення термінології та у кримінальний кодекс».

На думку Євгенія Голощапова, експерта з прав людини та члена Ради з питань рівності в Кишиневі, ратифікація свідчить про готовність уряду взяти відповідальність за вирішення необхідних питань.

«Якщо влада залишатиметься пасивною у боротьбі з цією проблемою і не виконуватиме своїх зобов’язань, вона стане об’єктом обговорень на міжнародному рівні», – пояснив він дописувачу для міжнародної організації «Інститут висвітлення війни та миру».

Ця публікація підготовлена в рамках проекту "Amplify, Verify, Engage" (AVE), що впроваджується за фінансової підтримки МЗС Норвегії.

This publication was prepared under the "Amplify, Verify, Engage (AVE) Project" implemented with the financial support of the Ministry of Foreign Affairs, Norway.

Support our journalists